Конвенція про права дитини була прийнята в 1989 році Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй (ООН). Естонія приєдналася до Конвенції у 1991 році. Принципам Конвенції ООН про права дитини(LÕK) також слідує Закон про захист дітей Естонської Республіки.
Конвенція про права дитини закріплює міжнародно визнані права дітей. Набуття чинності Конвенцією про права дитини мало на меті підкреслити те, що дорослі, як правило, забувають: дитина, як і дорослий, є людиною з усіма правами, які з цього випливають. Конвенція про права дитини розглядає дитину як суб’єкт права, тобто особу, яка має права. Це означає, що дитина є особистістю, яка має права людини, і ніхто не має права власності на дитину, навіть жоден з її батьків.
Права дитини — це права людини. Це права, які поширюються на всіх, незалежно від віку, статі, національності або інших ознак. Таким чином, багато в чому діти мають ті ж права, що і дорослі. Коли ми говоримо про права дитини, ми маємо на увазі права людини, якими володіє дитина.
Діти мають різні інтереси та потреби в залежності від віку та гендерної належності. Попри відмінності, вони мають однакові права. Всі вони мають право на рівне ставлення. Всі діти мають однакові права.
Діти мають права, але також і несуть відповідальність при здійсненні цих прав, як і дорослі члени суспільства. Право дитини закінчується там, де починається право іншої дитини або дорослого. Це означає, що права мають межі, і дитина повинна враховувати права інших дітей та дорослих при реалізації своїх прав. Права та обов’язки йдуть пліч-о-пліч.
Дитина має право на освіту, але при цьому вона має обов’язок ходити до школи. Діти мають право на охорону здоров’я, але вони також несуть відповідальність за збереження свого здоров’я. Дитина має право на свободу слова, але при реалізації цього права вона має поважати права інших дітей та дорослих, зокрема право на захист честі та гідності.
Конвенція про права дитини надає дитині право реалізовувати свої права самостійно і нести за це відповідальність. Це означає, що дорослішаючи, у дитини зростає її право самостійно приймати рішення та зростає ступінь її відповідальності. Поки дитина сама не в змозі реалізувати свої права, за неї це роблять батьки або опікуни. При цьому слід завжди враховувати інтереси дитини.
Оскільки діти не завжди здатні відстоювати свої права та інтереси самостійно, їм потрібна допомога та захист дорослих. Дитина має бути захищена від психічного та фізичного насильства, несправедливості, залишення без піклування, експлуатації, сексуального насильства та інших небезпек. Крім захисту, дорослі мають забезпечувати дітей всім необхідним для життя і створювати придатні умови, в яких можуть розвиватися дитячі таланти та інтереси.
Взаємоповага та шанобливе ставлення один до одного — це основа життєвого середовища, яка враховує інтереси всіх індивідуумів. Діти повинні поважати дорослих (батьків, бабусь і дідусів, вихователів, вчителів та інших), а також інших дітей, так само як і дорослі повинні поважати дітей та інших дорослих. Повага один до одного і взаємне врахування бажань є однією з важливих передумов співіснування суспільства.
Конвенція про права дитини встановлює чотири загальні принципи: заборона нерівного ставлення, приділення першочергової уваги найкращому забезпеченню інтересів дитини, забезпечення права дитини на життя та розвиток і право дитини висловлювати власні погляди. Ці чотири принципи формують основи Конвенції та еталон дружнього до дитини суспільства. При їх дотриманні кожна дитина може гармонійно розвиватися і реалізовувати всі свої здібності. (Див. докладніше: Права дітей. (Права дітей). Lastekaitse Liit (Союз захисту дітей): Таллінн, 2005 р., стор. 11-15, 41.)
1. Заборона на нерівне ставлення. Всі діти мають однакові права. Не можна ставитися до дитини гірше за інших дітей через її гендерну належність, походження, національність, расу, стан здоров’я або з інших причин.
2. Приділення першочергової уваги найкращому забезпеченню інтересів дитини. Один з головних принципів Конвенції про права дитини полягає в тому, щоб при прийнятті рішень, що стосуються дитини, першочергова увага приділялася найкращому забезпеченню інтересів дитини. Для зміцнення дружнього до дітей суспільства законодавці, уряди, підприємці, об’єднання та члени суспільства мають оцінити вплив рішень та дій на дітей. Інтереси дитини завжди повинні враховуватися при прийнятті рішень і плануванні діяльності. Приділення першочергової уваги найкращому забезпеченню інтересів дитини передбачає, серед іншого, необхідність вислуховувати дитину та враховувати її думку.
3. Забезпечення права дитини на життя та розвиток. Кожна дитина має право на життя та розвиток. Батьки в першу чергу відповідають за те, щоб зробити все від них залежне для створення сприятливого середовища для дитини, яке дозволяє їй розвиватися та реалізовувати свої таланти та здібності. При цьому держава має надавати всебічну допомогу, забезпечувати підтримку та консультування батьків. Якщо, попри всебічну допомогу держави, батьки не можуть забезпечити необхідні умови для розвитку дітей, держава повинна взяти цей обов’язок від батьків на себе.
4. Вислуховування думки дитини. У питаннях, що стосуються дитини, необхідно вислуховувати та враховувати думку дитини. Цей принцип має застосовуватися до всіх аспектів життя дитини.
Джерелом тексту є вебсайт канцлера юстиції
Опубліковано на молодіжному інформаційному порталі Teeviit у 2022 році.
