Самоушкодження означає процес, у ході якого людина свідомо завдає собі болю. Проте це також може бути пов’язано із бажанням піти з життя. У будь-якому випадку в такій ситуації потрібно допомогти як собі, так і своєму другові.
У випадку самоушкодження може статися так, що людина не хоче про це говорити, приховує свої рани та уникає теми. Це є абсолютно нормальним, адже самоушкодження не є тим, чим треба хизуватися або показувати іншим. Обговорення цієї проблеми та пошук рішення можуть бути складними. Людям, які завдають собі шкоди, часто важко зупинити розчісування чи порізи шкіри або суїцидальні думки, оскільки у них вже розвинулася залежність від цього.
У випадку самоушкодження людина:
- наносить собі порізи або дряпає власну шкіру;
- завдає собі опіків;
- б’є себе, б’ється головою об стіну або різні предмети;
- коле себе або кидається на різні предмети;
- встромляє голки або інші гострі предмети через свою шкіру або під неї;
- перешкоджає загоєнню ран, розчісує їх;
- ковтає предмети або отруйні речовини;
- свідомо і навмисно створює для себе небезпечні ситуації: необережно водить машину, переїдає, зловживає наркотиками чи алкоголем, вступає у небезпечні статеві контакти.
Самоушкодження за своєю природою дуже схоже на адиктивну поведінку, згадану вище. Коли ми відчуваємо біль, наш організм починає виробляти власні знеболювальні гормони задоволення, або ендорфіни. Ендорфіни у поєднанні з обґрунтуваннями самоушкодження, створеними у твоєї голові, спричинюють сильну звичку, якої згодом важко позбутися. Тут ти можеш ознайомитися з ознаками самоушкодження, а тут— прочитати про міфи та факти щодо нього.
Підготовлено на основі джерела Peaasi
