Мене звуть Інганора Макко. Я навчаюсь у 12-му класі гімназії Тарвасту у Вільяндімаа. Я активно беру участь у роботі учнівського представництва, займаюся народними танцями й взагалі намагаюся бути активною дівчиною. Цікавий факт: сама я родом із Сетумаа, але зараз моя діяльність пов’язана з Мульгімаа.
— Як ти прийшла до свого сьогоднішнього життя?
Мій життєвий шлях до сьогодні дуже нагадує американські гірки, і його можна назвати словами з пісні «Üles alla juuksed valla». Кожен момент у житті був своєрідною пригодою, і щоб розповісти про все знадобилося б дуже багато часу. На цьому шляху траплялось як гарне, так і погане, були вдалі та провальні рішення і кроки. Однак, завдяки всім цим рішенням і крокам я досягла бажаного на даному етапі.
— Що мотивує тебе діяти?
Найбільше мене мотивує почуття, коли подолавши саму себе, коли залишаєш у когось добрі спогади або робиш щось зовсім просте. Ось ці почуття та радість від того, що ти щось робиш, і спонукають мене кожного разу діяти все активніше. Авжеж також мотивують добрі відгуки чи слова підтримки інших людей, у такі моменти я відчуваю, що мене люблять, і я все правильно роблю.
— Що робить тебе щасливою?
Я почуваюсь щасливою, коли знаходжусь серед людей, які мене оточують. Це все мої близькі, сім’я та друзі. Коли я відчуваю деяку втому чи перенасичення, вони підтримують мене своїми словами чи справами. Це зігріває душу і дає відчути, що мене люблять. Окрім того, я почуваюся щасливою у сосновому лісі та на природі загалом. Місце, де я жила раніше, знаходилося поруч із сосновим лісом. Це надавало мені відчуття спокою, дозволяло забути про всі проблеми.
— За що ти вдячна долі?
На це питання дуже важко відповісти. Я вдячна абсолютно за все, що так чи інакше торкнулося мене. Яскрава зоря в нічному небі, яка викликає усмішку на обличчі, або можливість брати участь у конкурсі Changemakers Academy – я вдячна абсолютно за будь-які дрібниці, які я вибрала сама, чи хтось обрав за мене. Якби я сама не приймала певних рішень, я б не стала тим, ким є зараз. Тоді ці рішення могли здаватися неправильними, але тепер вони вже такими не здаються. Насамперед я маю бути вдячна своїм батькам, тому що вони дали мені можливість жити таким різноманітним і змістовним життям. Вони дали мені можливість брати участь у всіх програмах та заходах, де тільки можна було. Певною мірою я маю бути вдячна собі також, точніше кажучи, своєму внутрішньому «я». Не будь я такою, яка я є, я б не прийняла тих рішень, на користь яких досі робила вибір і, ймовірно, продовжуватиму робити надалі.
— Як тобі вдалося знайти внутрішню гармонію?
Наразі абсолютної гармонії я ще не досягла. На це потрібен час. Я намагаюся кілька разів на тиждень виділяти час на себе, щоб проаналізувати те, що відбувається всередині мене. Що я відчуваю зараз, що відчувала вчора або в якійсь певній ситуації? Задаючи собі ці питання, я відкриваю саму себе. Це допомагає знайти гармонію та надає сили на майбутнє. Також важливо час від часу вимикатися та перезавантажуватися. З цією метою я йду в сосновий ліс чи на болото. Це дає мені можливість на деякий час відірватися від усіх турбот і просто насолоджуватися існуванням.
— Які зміни ти вважаєш найважливішими для себе?
Найбільш відчутною зміною став переїзд на нове місце, відтоді вже минуло шість років. Ця зміна призвела до розширення мого світогляду та навчила по інакшому ставитися до ситуацій. Найважливішою зміною я вважаю інвестиції у себе. Якоїсь миті я зрозуміла, що якщо не робитиму цього самостійно, то нічого не зроблю. Я стала шукати можливості саморозвитку, знаходити потенціал у різних видах діяльності тощо.
— Що тебе надихає?
Мені хотілося б відповісти на це питання, так само як я відповіла на запитання про те, що мене мотивує. Відповідь, власне кажучи, ідентична. Мене надихають щастя та радість діяльності. Також черпаю натхнення у природі, іноді під шелест дощу виникає бажання зробити щось чудове.
— Які найсерйозніші випробування тобі довелося подолати? Як ти це робила?
Протягом тривалого часу найскладніше мені давалося вислуховувати зневажливі коментарі на свою адресу. На сьогодні я навчилася сприймати їх спокійно, і мене більше не цікавить, що про мене думають інші. За своєю натурою я дуже емоційна, і легко вбираю в себе весь смуток, гнів та інші негативні емоції, доки вони не починають переповнювати мене. Згодом я все більше почала усвідомлювати, що я не є причиною психологічного терору, який переживаю. Автори цих коментарів відчувають, що моя діяльність їх зачіпає, і це демонструє, що я не дарма займаюся своєю справою. Хоча ці люди дають і негативні відгуки, це свідчить про те, що вони не лишилися байдужими.
— Які заняття допомагають тобі добре почуватися щодня?
Маю зізнатися, що не можу відповісти на це питання однозначно. Перше, що спадає на думку, – це звичайна буденність: прокинутися, заправити ліжко, почистити зуби, а також все те, що вношу до списку справ, які необхідно зробити. Тому список необхідних справ у мене перед очима – коли чергова справа зроблена і її можна викреслити зі списку, мене це дуже тішить.
— Покладаючись на свій досвід, з чого б ти порадила почати, щоб людина могла жити повноцінно і вести здоровий спосіб життя?
Починати потрібно з себе – зазирнути у себе та зрозуміти свої думки, свою поведінку, свої пріоритети. Також корисно записувати всі свої думки, ідеї, досвід, навіть якщо вони негативні. Це дає можливість згодом конвертувати їх у щось корисне для себе або отримати від них мотивацію до дії. Звичайно, необхідно також враховувати той факт, що в житті ніщо не дається задарма: як пізнання себе, так і рух до повноцінного життя вимагає кропіткої праці, і на цьому шляху людина може зіштовхнутися з перешкодами. Але всі перешкоди можна здолати, і мрії можна втілити в реальність. Необхідно бути послідовним та мати віру в себе.
Питання ставила Маріс Праатс, координаторка команди зі створення контенту та співпраці молодіжного інформаційного порталу Teeviit.
Опубліковано на молодіжному інформаційному порталі Teeviit у 2022 році.
